“…Веруйте в свет, да будете
сынами света” (Ин. 12:36).
Услышал человек, что Правда есть на свете.
Пошел ее искать, да повстречалась Ложь:
– Куда ты, человек? – Вот, Правду хочу встретить!
– О, это интересно! Меня с собой возьмешь?
Пришли в одно селенье и спрашивают Правду:
– Конечно! – говорят им, – вот только что была!
Куда ушла – не знаем. Может, в селенье рядом?
Она гостила долго и всех с собой звала.
И снова в путь-дорогу пошли Ложь с человеком.
У проходящих мимо о Правде узнают.
Но вскоре повстречались с каким-то дровосеком,
И тут он человеку вопросы задает:
– А это кто с тобою, за Правдой в путь пустился?
– Да Ложь, – тот отвечает, – с собой просила взять.
И дровосек от сердца и искренне дивился:
– Ну, кто же станет Правду, да с Ложью-то искать?
Ты сам иди за Правдой, а Ложь гони нещадно!
Так человек и сделал. И смотрит – а к нему
Сама идет навстречу та, что искал он – Правда!
И больше не пришлось быть человеку одному.
...С тобою рядом место незанятым не будет,
Внутри у человека не будет пустоты.
Так пусть Господь от лжи избавиться побудит,
Посеет зерна света, добра и чистоты!
Богданова Наталья,
Россия. Москва
Господь принял меня в семью Своих детей в 1999 году. Работаю врачом.
Несколько лет своими стихами говорю людям о любви Христа.
За все, что было, есть и, конечно, будет в моей жизни благодарю моего Спасителя! e-mail автора:bogdanova_n@list.ru
Прочитано 4253 раза. Голосов 4. Средняя оценка: 4,25
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Хорошая притча. Вообще-то трудно отличить кто с кем идет - ложь с тобой или ты с ней... По любому, ложь - попутчик НИКУДЫШНИЙ. Комментарий автора: "Что общего у света с тьмою..."
Спасибо за отзыв.
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
